|
Головною метою державної політики України у сфері охорони праці є збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. За будь-яких обставин конституційне право працівника на належні, безпечні та здорові умови праці повинно забезпечуватися та бути предметом особливої турботи та контролю держави.
Одним з індикаторів розвитку суспільства є стан здоров’я населення, зокрема працюючого. За станом здоров’я окремої людини стоїть якість трудових ресурсів держави, продуктивність праці та обсяг валового внутрішнього продукту.
Найвища цінність людини – це життя і здоров’я. І їх захист потребує чималих зусиль, адже інколи людська діяльність пов’язана з небезпечними ситуаціями, особливо, при виконанні службових обов’язків. Охорона праці є невід’ємною складовою забезпечення гармонійного розвитку суспільства, а збереження здоров’я та життя працівників залежить від кожного, хто бере участь у трудовій діяльності. Тому важливо пам’ятати, що дотримання законодавства у сфері охорони праці, розвиток культури охорони праці у суспільстві стане запорукою збереження здоров’я працівників та найціннішого – людського життя. Це особливо відчувається під час пандемії COVID-19 у світі.
За оцінками Міжнародної організації праці кожен день у світі в середньому близько 5000 чоловік вмирають в результаті нещасних випадків і захворюваності на виробництві, сумарно досягаючи за рік від 2 до 2,3 мільйона випадків виробничо-обумовленої смертності. З цього числа близько 350000 випадків складають нещасні випадки зі смертельним результатом і близько 1,7-2 мільйонів смертей, викликаних пов’язаними з роботою захворюваннями.
Крім того, щорічно працівники страждають приблизно від 270 мільйонів нещасних випадків на виробництві, які ведуть до відсутності на робочому місці протягом більше 3 днів, і від близько 160 мільйонів випадків хвороб без смертельного результату.
Упродовж майже всього періоду незалежності України рівень виробничого травматизму мав стійку тенденцію до зниження, але останнім часом почався зворотній процес і кількість травмованих та загиблих на виробництві досягла критичної позначки.
У деяких галузях виробництва зростання кількості загиблих із розрахунку на 1000 працюючих становить: у вугільній галузі – 61%, у соціально-культурній сфері – 84%, в енергетиці – 43%, на підприємствах зв’язку – 80%, у газовій та деревообробній промисловості – більше ніж у два рази.
Психосоціальні ризики та стрес на робочому місці є одними з найскладніших питань у сфері охорони праці та здоров’я, актуальність яких загальновизнана для всіх країн, професій та працівників. Стрес – фізична та емоційна реакція організму, яка виникає тоді, коли посадові обов’язки не відповідають здібностям, ресурсам і потребам працівника. Стрес на робочому місці не є виключно негативним явищем, проте надмірності (сильний, тривалий, регулярний) неприпустимі.
За офіційними даними EU-OSHA близько половини працівників у ЄС працюють в умовах стресу, а зростання кількості порушень, пов’язаних зі стресом на робочому місці, зумовлено поширенням гнучких і нестабільних форм зайнятості (72% загальної кількості респондентів), надмірним навантаженням працівників (66%), а також такими явищами, як моральне та фізичне насилля (59%). Результати досліджень, проведених в Європі та інших розвинених країнах, засвідчили, що стрес на робочому місці є причиною від 50% до 60% усіх втрачених робочих днів.
У тривалій перспективі стрес на робочому місці може призвести до виникнення безсоння, емоційного занепокоєння, мігрені, хронічної втоми, депресії, алергії, захворювань опорно-рухового апарату, гіпертонії, виразкової хвороби шлунку, захворювань серцево-судинної системи, серцевого нападу, нещасного випадку та навіть самогубства.
Усі зазначені наслідки стресу на робочому місці негативно впливають на діловий імідж та конкурентоспроможність підприємства, а в грошовому еквіваленті призводять до значних фінансових втрат.
Протягом останніх років в Україні спостерігається тенденція коли серед причин настання нещасних випадків друге місце посідають психофізіологічні причини (близько 23% загальної кількості), до яких і належить стрес на робочому місці. Сьогодні українські працівники підпадають під дію стресу частіше через скорочення можливостей для отримання бажаної роботи, страх її втратити, суттєве зниження фінансової стабільності тощо.
Робоче місце одночасно є значним осередком психосоціальних ризиків і ідеальним місцем для їх усунення. Вчасне розпізнання залежності стану працівника від стресу, який він отримав, може зберегти його життя або як мінімум здоров’я.
Стрес – це виклик не лише працівнику, але й усім, хто причетний до колективної праці. Тому проблема збереження здоров’я і життя працездатних громадян має особливе значення. До того ж для роботодавця це економічно вигідно, адже очевидно, що видатки на ліквідацію аварійної ситуації (включаючи виплати по випадкам виробничого травматизму) є значно більшими, ніж витрати на заходи запобігання виробничого травматизму.
Україна активно інтегрує європейські норми з охорони праці у власну правову систему, створює умови для формування сучасної високої культури і відповідальності за збереження життя та здоров’я працівників.
У першу чергу мова йде про ставлення уряду, роботодавців та працівників до питань охорони праці, їх налаштування на роботу без нещасних випадків. В такій самій мірі це стосується і закладів освіти.
Керівництвом ЦНТУ, кафедри економічної теорії, маркетингу та економічної кібернетики приділяється достатньо уваги щодо забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці та вимог Закону України «Про охорону праці», а саме:
розробляються плани заходів, щодо запобігання нещасним випадкам на виробництві і професійним захворюванням, підвищення рівня безпеки та умов праці, усунення або зменшенню ризиків для життя та здоров’я працівників університету, вирішення проблем охорони праці;
проводяться профілактичні заходи, спрямовані на запобігання стресів та їх потенційних наслідків на робочому місці;
формується та розвивається культура охорони праці через впровадження превентивних заходів, головний девіз яких – зацікавити, навчити, зробити питання охорони праці звичною та невід’ємною складовою нашого життя;
здійснюються орієнтування та доведення до кожного працівника, на рівні свідомості, що заходи з охорони праці та їх виконання не повинні бути для «галочки», що належна культура охорони праці потрібна насамперед для них, адже ніякі компенсації не повернуть втрачені на виробництві здоров’я та життя;
здійснюється контроль безпеки та мінімізація ризиків для здоров’я на робочих місцях;
здійснюється забезпечення засобами безпеки (вогнегасники, система протипожежного захисту, гідранти, відповідний захисний одяг, засоби для запобігання захворювань та нещасних випадків, інше);
відбувається реагування та забезпечується наявність плану дій під час надзвичайних ситуацій та нещасних випадків;
проводяться консультації, інформування, інструктажі, навчання працівників та набувачів освіти з питань охорони праці.
Спільною роботою адміністрації та профкому університету, відділу охорони праці, керівника кафедри Руслани Жовновач та відповідальних осіб з питань охорони праці була досягнена головна мета у минулому році – відсутність виробничого травматизму на кафедрі. Те саме очікуємо і в поточному році.
Охорона праці є невід’ємною складовою забезпечення гармонійного розвитку суспільства. Саме тому важливо пам’ятати, що підвищення рівня культури охорони праці в суспільстві – це запорука збереження здоров’я та життя працівників.
|
